Як діагностується чоловіче безпліддя?
Чим би не було викликано чоловіче безпліддя, воно завжди буде наявне в спермограмі. Саме тому починати обстеження бездітної пари слід зі спермограми чоловіка, на яку лікар-андролог направляє пацієнта після прийому.
Розрізняють такі варіанти патології сперми:
Анеякуляція (аспермія, анеякуляторний синдром) — відсутність еякуляту (сперми).
Азооспермія — відсутність сперматозоїдів в еякуляті. Розрізняють секреторну азооспермію, коли сперматозоїди в яєчках не утворюються, і обструктивну азооспермию, коли сперматозоїди утворюються, але не викидаються внаслідок непрохідності сім’явивідних шляхів.
Олігоспермія — недостатня кількість (об’єм) сперми.
Олігозооспермія — недостатня кількість сперматозоїдів в спермі.
Астенозооспермія — недостатня рухливість сперматозоїдів.
Некроспермія — відсутність живих сперматозоїдів.
Криптоспермія — наявність одиничних рухомих сперматозоїдів в еякуляті.
Тератозооспермія — підвищена кількість морфологічно ненормальних сперматозоїдів.
Піоспермія — підвищена кількість лейкоцитів в спермі внаслідок запального процесу.
Аналіз еякуляту (спермограма) характеризує фертильність сперми у чоловіка. Для еякуляту з нормальними значеннями кількості, рухливості і морфології сперматозоїдів застосовують термін «нормоспермія». Надмірна кількість сперматозоїдів в еякуляті (більше 200 млн в 1 мл) позначають терміном «поліспермія».
Крім спермограми пацієнту також необхідно пройти УЗД яєчок і мошонки. За допомогою даного дослідження можна уточнити структуру простати, визначити, в якому стані знаходяться сім’яні бульбашки.